Чотири стани очима сучасної психології

Як наш розум і нервова система реагують на життєві обставини залежно від того,

де саме «знаходиться» наша увага — у минулому, сьогоденні чи майбутньому.
Якщо поглянути на ці чотири стани очима сучасної психології та психофізіології, стає зрозуміло, чому вони супроводжуються саме такими відчуттями.
Депресія: розум застряг у минулому
Коли людина пережила важкі втрати, травми, нереалізовані очікування або хронічний нерозв'язаний біль, її психіка може ніби «законсервуватися» в тому часі.
Енергія витрачається не на сучасне життя, а на постійне прокручування минулого: «А що якби...», «Чому так сталося?», «Якби я тоді вчинив інакше...».
Виникає відчуття безнадії, виснаження та апатії, бо минуле змінити неможливо, а спроби «пережити його заново» в голові лише висмоктують життєві сили.
Стрес: розум перевантажений теперішнім.
Стрес— це реакція «бий або біжи» на реальне чи уявне перевантаження тут і зараз, яке відбувається тоді, коли вимог середовища (дедлайни, конфлікти, інформаційний шум, небезпека, побутові проблеми) стає більше, ніж ресурсів та часу на їх опрацювання.
На ілюстрації це чудово показано «хаосом у голові».
Як наслідок нервова система працює на межі можливостей - з’являється дратівливість, м'язові затиски, головний біль, відчуття, що ви втрачаєте контроль і вас «накриває» поточним моментом.
Тривога: розум хвилюється про майбутнє
Це спроба нашого мозку зазирнути за обрій і підготуватися до гірших сценаріїв, а оскільки майбутнє непередбачуване, еволюційний механізм виживання змушує нас малювати найстрашніші картини:
«А раптом я не впораюся?», «Що буде з моєю роботою/сім'єю/здоров'ям?».
Тому людина живе в постійному стані напруженого очікування біди, а тіло "вірить" цим фантазіям так, ніби небезпека вже сталася, через що зривається сон, з'являється поверхневе дихання та відчуття неможливості розслабитися.
Спокій: розум живе в теперішньому
Стан психологічного балансу (часто в психотерапії його називають «усвідомленістю» або контактом із реальностю) настає тоді, коли мозок припиняє марну боротьбу з тим, чого вже немає (минуле), і з тим, чого ще не сталося (майбутнє).
Ресурси нервової системи спрямовуються на вирішення реальних завдань «тут і зараз».
Зникає внутрішній конфлікт, з’являється яскрастість сприйняття, відчуття контролю над власним життям та глибокий внутрішній ресурс.
Наш внутрішній стан — це не вирок, а орієнтир.
Якщо ви помічаєте, що застрягли в минулому, тривожитеся про майбутнє чи перевантажені теперішнім, це привід не лаяти себе, а запитати:
«Де зараз моя увага і чого потребує моє тіло в цю хвилину?».
Повернення до реальності та турбота про базову безпеку — це найкращий шлях до повернення внутрішнього спокою, а якщо не вдається самостійно, звертайтеся по допомогу